[ Ukrainian Transvestites Club ] - Украинский Трансвестит Клуб
Здравствуйте, гость   ( Вход | Регистрация )  
Просмотр темы
Вернуться на сайт: [ Ukrainian Transvestites Club ] - Украинский Трансвестит Клуб

[ Forum Ukraine Transvestit Club ] | Транс зона | Расскажи о себе...
# Трішки про себе
Michelle_raven
Пользователь

Avatar пользователя
 

Новичок

Репутация: 0
Опубликовано 05 Июля 2015, 23:03:52
Усім привіт!!!
Все почалося приблизно в років 5… У дитсадку я бавилася виключно з дівчатками у дочки матері , плела віночки з кульбаби, ліпила пасочки. А хлопчики в цей час грали в войнушку, футбол, ітд. Приблизно в років 6, одного сонячного літнього дня я одягнула комплект одягу сестри, котрий був на неї ще великий. Це були рожеві шортики і біленька футболка на тематику Барбі. Потім одягнула біленькі шкарпеточки і взула біленькі сандалики. І вийшла у двір. У дворі хлопці почали мене штовхати і казати « давай заглянемо йому у труси,і подивимось що там у нього є, може він баба.» Я одного відштовхнула і втекла до дому. Правду кажучи з дорослих, цього ніхто не побачив. Я побігла до хати і проплакала в подушку майже весь день. На другий день, мене хлопці ще трішки подражнили бабою і за кілька днів це все забулось.

Жила я тоді у селищі міського типу , в комунальній квартирі. Квартира скоріш нагадувала однокімнатний будинок без вигод. В одному будиночку жили мама , тато і сестра, а через один сусідський будинок, я з бабусею. Серед дня бабуся поралась по господарству. Без особливої нагоди в цей будиночок ніхто не заходив і я могла одягатися у речі сестри, попередньо викравши їх у будиночку де жили батьки і сестра. Це були миті найбільшого щастя і розчарування… Якось я дуже просила маму намалювати мені нігті лаком хоча б на ногах. На це прохання прослідувала відмова.

Одного вечора мама приїхала з роботи і привезла спідничку і кофтинку на подарунок для двоюрідної сестри. Оскільки наші габарити у той час були однакові, мене поросили приміряти , щоб подивитись чи підійде це сестрі. Кофтинка і спідничка були наче для мене пошиті, я була на вершині щастя, але десь у середині я сумувала, бо це було не мені. Подарунок лежав уже декілька тижнів. Я вирішила його приміряти знову і покрасуватися перед дзеркалом. Цю мою ідилію перервала мама. Вона розповіла про це бабусі і батькові . Батько, як завжди прийшов під мухою і не відреагував на це. (Його батьківські обов’язки зводились до того, щоб у хаті було що їсти. І на тому його роль тата завершувалась. Хоча інколи, як не був сильно п’яний, учив мене їздити на велосипеді. ) Вони присоромили мене і з насмішкою назвали жіночим іменем - М…а, також налякали, що завезуть мене до лікаря, і він призначить пекучі уколи, якщо я знову одягну спідничку. Я замкнулась у собі. Боячись насмішок збоку бабусі і батьків, а також неприязні і глузувань з боку інших дітей , я публічно не одягалась дівчинкою.
Коли мені було 8 років, ми переїхали у нову три кімнатну квартиру у великому місті, поруч з моїм рідним смт. Переодягатись було важко, точніше неможливо, але дуже рідко, коли нікого не було дома, я переодягалася в одяг сестри.
Цим літом мене із сестрою записали на катехизм – підготовку до Причастя. На уроках катехизу нас навчали різних молитов, як поводитись у храмі, про сповідь, про причастя. Коли ми ішли до сповіді, то учителька нагадала нам ще раз, що на сповіді треба говорити правду і все потаємне що є на душі, що хвилює тебе ,навіть те, чого не можеш сказати мамі і татові. І я будучи дуже богобоязною, бо мене так бабуся виховувала. І розказала про те, що я люблю переодягатися у дівчинку. Я навіть не успіла йому розказати те, що я не зовсім хлопчик, а дівчинка. Він зразу, на дещо підвищеному тоні, сказав мені, що це гріх Содому . Потім коротко розповів біблейське оповідання про це і яка кара за це була. Він сказав присягнутися перед богом , що більше так не робитиму і навіть не буду думати про це. Ця сповідь дуже вплинула на мене і я довший час не думала про переодягання. Не думала до того часу, поки не дорвалась до книг: біологія, фізика, енциклопедії.
Після закінчення школи, я вирішила обрати чоловічу спеціальність. Поступила у технічний коледж. Абсолютна більшість студентів була хлопці. У коледжі я майже ні з ким не дружила. На першому курсі коледжу я закохалась в одногрупника і дуже боялася про це йому розповісти , признатись у коханні. Коледж де я навчався був дуже православний і консервативний, будь яке відхилення від так званої норми було смерті подобно . (Один прийшов у коледж не так одягнений і йому на парі обплювали спину і після пари жорстоко побили. ). У мене почалась довга і затяжна депресуха. Переборовши депресуху , я почала косити під брутального рокера, і тим самим дратуючи гопників , без бійок не обходилось. Потім поступили з ним в університет.
В універі я вже частенько одягалась унісекс, але не дуже виразно. Паралельно шукала собі якусь просту бабу без заморочок , але кохала всесрівно його. Кохання було настільки сильним що жодна баба мене не приваблювала. Він згодом одружився . І я так і не призналась йому у коханні.
Потім робота на заводі у чоловічому колективі, усі одружені і брутальні мужики. Розмови тільки про секс , алкоголь , автомобілі і ремонт квартири . Я намагалась відповідати їхньому рівню, щоб не викликати підозр. . Але думки про те, що ти не у своєму тілі, втратила кохання усього свого життя, відправили мене в реанімацію міської лікарні. В реанімації я пролежала 9 днів без свідомості, потім мене виписали на палату. Але через халатність медперсоналу я з запаленням сечовидільної системи і легень пролежала ще два місяці чоловічій палаті. Це був суцільний жах, найгірші дні у житті . Із мною намагались фліртувати медсестри, але я була холодна до їх флірту. Медперсонал і мати намагались вияснити чому я «потрапив» до лікарні, але я їм нічого так і не сказала. Через два місяці після лікарні, я загриміла у психлікарню з важкою депресією. Там я не відкрилася, бо боялась невідомо чого. Потім пішла до сексопатолога він виявився як на мене якимось збоченцем і гомофобом. І я більше до нього не ходжу.
Зараз я вже майже місяць приймаю гормони і намагаюсь радіти життю.
Offtopic: Если кому нужно, то переведу на русский
PS Дівчата, приймете мене в свій колектив?
[Изменил(а) Michelle_raven, 05 Июля 2015, 23:25:08]
# 1 RE: Трішки про себе
Анжела
Пользователь

Avatar пользователя


 

Форумский маньяк

Репутация: 24
Опубликовано 07 Июля 2015, 00:06:15
Привет Мишель. Твоя история похожа на многие истории тех - кто пишет на этом форуме. Так что ничего необычного и ничего шокирующего ты не поведала. Не напрягайся. Все это - тут многим знакомо. Насчет неразделенной любви. - не драматизируй. В жизни ВСЕ ПОВТОРЯЕТСЯ - не только что-то плохое - но и хорошее. И в твоей жизни - тоже еще повторится и не раз - любовь. Просто твоя неразделенная - терзает тебя потому - что она как внесла ОЧАРОВАНИЕ в твою жизнь - своими фантазиями и мечтами о ней - так и осталась - далекой звездой. А если бы ты приблизилась и приконулась к ней - еще неизвестно каким бы РАЗочарованием от нее качнуло и какой бы РЕАЛЬНЫЙ след она оставила в твоей душе. Очень даже может быть - что ее РЕАЛЬНАЯ картина - скорее ОТТУГКНУЛА бы тебя от такого понятия - как опять ПЫТАТЬСЯ ИСКАТЬ отношений с мужчинами. Называется "Отрицательный опыт". А так - все наоборот - очень хоршо. Ты не получила НЕГАТИВА от своего неразделенного чуства - только виртуальное разочарование - но не реальное. Поэтому ты НАЙДЕШЬ в себе силы - ПРОДОЛЖИТЬ искать свою любовь и НАЧАТЬ строить НОВЫЕ отношения с НОВЫМ человеком.
Ты поступаешь правильно - когда ищешь единомышленников и через общение с ними - пытаешься избавиться от зацикленности и посмотреть на мир - и на себя в нем - со стороны . Общаться - НУЖНО. Просто сразу учти - что и общение тоже может оказаться РАЗНЫМ - как и в обычном обществе обычных людей. Здесь все как и везде. Разные люди. разные мнения, разный опыт и как следствие - разные взгляды на все - в том числе и на транс-тему.Так что пиши - читай - и фильтруй информацию. Но - не отчаивайся. Мы тут - считай - почти все через подобное прошли и смотри - живы, здоровы и счастливы(по мере сил и по уровню ожиданий от понятия "счастье".
Один еврей спрашивает второго "Абрам, скажи - ты счастлив" и Абрам ответил "А что делать..."
Приятно познакомиться.
# 2 RE: Трішки про себе
monic
Пользователь

Avatar пользователя
 

Форумский маньяк

Репутация: 6
Опубликовано 08 Июля 2015, 20:41:03
Менi подобается твоя iсторiя може розповiсиш ще щось цiкаве.smileysmileysmiley

Орфографические ошибки просто зашкаливают, как и сама грамматика. Это ты, на каком наречии пишешь? Знания украинского языка, мягко говоря, оставляют желать лучшего.
[Изменил(а) Morgan, 09 Июля 2015, 07:43:48]
# 3 RE: Трішки про себе
Michelle_raven
Пользователь

Avatar пользователя
 

Новичок

Репутация: 0
Опубликовано 10 Июля 2015, 20:55:12
Анжела, Я не претендую на какую-то новую и особую историю. Это такая наша особенность. А по поводу любви, согласна, поэтому и обратилась к интернету. Спасибо за поддержку.smiley

monic, А про що саме тобі розповісти? Про що буде цікаво?
[Изменил(а) Michelle_raven, 10 Июля 2015, 20:57:17]
# 4 RE: Трішки про себе
monic
Пользователь

Avatar пользователя
 

Форумский маньяк

Репутация: 6
Опубликовано 11 Июля 2015, 11:08:41
Выбери самое интересное из своей жизни и расскажи. Мне интересны истории моих коллег.smileysmileysmiley
Перейти на форум: